Після травми чи надзвичайно стресової події нерідко виникає емоційне заціпеніння, іноді з почуттям ізоляції чи роз’єднаності. Інші переживання, стани й деякі ліки також можуть спричиняти емоційне заціпеніння. У стані емоційного заціпеніння людина не відчуває радості чи смутку. Нормальні коливання емоцій зводяться до відчуття рівності, а світ набуває тьмяного, приглушеного вигляду. Для деяких людей це може бути нестерпним. На щастя, емоційне заціпеніння зазвичай буває тимчасовим і його можна подолати.

Що таке емоційне заціпеніння?

Емоційне заціпеніння, яке іноді називають афективним притупленням, – це стан, в якому людина неспроможна ні відчувати, ні виражати свої емоції. Це не клінічно діагностований стан, хоча він може бути симптомом депресії, посттравматичного стресового розладу (ПТСР) чи іншого клінічного захворювання. Деякі люди, які зазнають емоційного заціпеніння, описують його як щось схоже на перебування у вакуумі або життя робота. Через нього світ може здаватися нереальним, а людина може відчувати себе відчуженою від навколишнього середовища й свого оточення.

Симптоми емоційного заціпеніння:

• Нездатність відчувати почуття та емоції – почуватися щасливим чи сумувати
• Відчуття відчуженості, як від власного тіла й думок, так і від зовнішнього світу
• Відчуття порожнечі, як емоційної, так і фізичної, відсутність енергії та ентузіазму до будь-чого
• Труднощі в спілкуванні з іншими людьми й реагуванні на соціальні й емоційні сигнали
• Відсутність інтересу до діяльності, яка раніше приносила задоволення
• Замкнутість та бажання побути на самоті

Що спричиняє емоційне заціпеніння?

Емоційне заціпеніння може мати багато причин, серед яких

• Депресія. Хоча депресію зазвичай асоціюють із почуттям смутку, її також можна переживати як притуплення емоцій та відчуття порожнечі. Люди з емоційним заціпенінням можуть не розглядати депресію як причину, тому що вони не відчувають себе нещасними.
• Занепокоєння. Надзвичайна тривога, панічна атака або тривожний розлад можуть спричиняти в людини емоційне заціпеніння.
• Надмірний стрес. Емоційне заціпеніння та відстороненість можуть бути механізмами подолання у відповідь на екстремальний стрес. Травма, виснаження та вигорання можуть призвести до емоційного заціпеніння.
• Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Емоційне заціпеніння може бути симптомом посттравматичного стресового розладу – один із способів уникнення тілом і розумом відчуттів і болю минулої травми.
• Насильство. Психічне, фізичне й емоційне насильство пов’язане з емоційним заціпенінням. Відстороненість і придушення почуттів можна прийняти як захисний щит.
• Горе. Сильне горе може змусити людину відключитися від своїх емоцій. Це може статися, коли помирає близька людина або у відповідь на смертельний діагноз.
• Ліки. Антидепресанти й ліки від тривожності можуть спричиняти в людини емоційне заціпеніння. У такому разі важливо тісно співпрацювати з лікарем, який призначає препарат. Відкоригована доза або зміна ліків зазвичай відновлює емоційний діапазон.
• Зловживання психоактивними речовинами. Алкоголь, каннабіс, опіоїди, ЛСД (діетіламід лізергінової кислоти) й інші речовини можуть притупити емоції, викликати відчуття відстороненості й знижувати мотивацію займатися раніше приємними видами діяльності.

Інші стани психічного здоров’я, пов’язані з емоційним заціпенінням, включають шизофренію, прикордонний розлад особистості (ПРО) і розлад деперсоналізації-дереалізації.

Як лікувати емоційне заціпеніння

Емоційне заціпеніння саме по собі не є захворюванням. Це симптом. Однак його можна лікувати, щоб забезпечити негайне полегшення і знизити ризик рецидиву. Першим кроком у подоланні емоційного заціпеніння є виявлення та лікування основної причини.

Ваш лікар, терапевт або психіатр можуть допомогти з цим діагнозом, задаючи запитання, щоб зрозуміти, коли виникло відчуття емоційного заціпеніння, що спричиняє його повторення та що ще відбувається у вашому житті. Зв’язки, які можуть бути для вас невидимими, можуть прояснитися під час цих терапевтичних розмов. Шляхи емоційного зцілення за допомогою професійної допомоги:

• Ліки – ваш лікар може розпізнати зв’язок між вашим емоційним заціпенінням і ліками, які вам призначили. Якщо це так, можливо, для покращення знадобиться лише змінити ліки. Крім того, ваш лікар може призначити антидепресанти або ліки від тривожності для усунення діагнозу депресії або тривожного розладу, що може спричиняти ваше емоційне заціпеніння.
• Розмовна терапія – для розуміння та усунення інших причин емоційного заціпеніння може знадобитися більше роботи. Під час терапевтичної бесіди або психотерапії ви розмовлятимете з психотерапевтом або психіатром у спробі знайти й вирішити проблеми. На цих сеансах ви працюватимете над розумінням джерела вашої тривоги, травми або емоційних блоків і вивчатимете ефективні засоби подолання. Різні підходи до терапевтичної бесіди можуть бути ефективними у вирішенні різних причин емоційного заціпеніння:
• Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) працює, допомагаючи вам розпізнавати непотрібні моделі мислення та поведінки й замінювати їх більш здоровими й продуктивними моделями мислення та поведінки. Практикуючись, ви дізнаєтеся нові емоційні реакції на ситуації або думки, які зараз пригнічують ваші емоції.
• Терапія прийняття та прихильності (ACT) допоможе вам використовувати усвідомленість для розпізнавання, прийняття та більш повного переживання своїх почуттів й емоцій. ACT може забезпечити шлях до більшої залученості й більш змістовного життя.
• Соматична терапія зосереджена на зв’язку між розумом і тілом для лікування симптомів і наслідків травми, горя, посттравматичного стресового розладу й інших проблем психічного здоров’я, які можуть спричиняти емоційне заціпеніння.

Поки ви отримуєте професійну допомогу або якщо причини вашого емоційного заціпеніння вам зрозумілі й ви можете їх подолати, ви можете змінити спосіб життя, щоб покращити своє психічне й емоційне здоров’я:

• Розвивайте свою мережу соціальної підтримки. Звертайтеся до близьких людей за підтримкою, порадою та підбадьоренням. Розповідь про пережите може бути полегшенням. Сам соціальний зв’язок також може викликати позитивні відчуття. Ви також можете звернутися до духовного наставника або приєднатися до групи підтримки чи онлайн-форуму.
• Будьте активними. Фізичний рух – чудова терапія проти стресу й тривожності. Це також може підняти настрій і зменшити симптоми депресії.
• Достатньо спіть. Деякі стани, які спричиняють емоційне заціпеніння, як-от депресія, тривожність та посттравматичний стресовий розлад, можуть заважати нічному сну, але намагайтеся спати сім або більше годин щодня. Установіть звичайний розпорядок сну. Уникайте стимуляторів, як-от кофеїн або нікотин, у другій половині дня та ввечері.
• Керуйте стресом. Визначте джерела стресу у вашому житті й зробіть усе можливе, щоб мінімізувати їх. Навчіться розпізнавати ознаки стресу; зменшити їх вплив за допомогою методів боротьби зі стресом, таких як глибоке дихання та самоусвідомлення.
• Займайтеся справами, які вам до вподоби. Змусьте себе витрачати час на те, що вам раніше приносило задоволення, навіть якщо це більше не приносить вам такого задоволення або радості, як колись. Відмова від цих видів діяльності може погіршити самопочуття, а життя спорожніти.
• Змініть свій розпорядок дня. Спробуйте щось нове. Встаньте на годину раніше й вийдіть на прогулянку, коли на вулиці світає. На роботу чи в магазин йдіть іншим шляхом. Знайдіть новий спосіб приготування улюбленої їжі. Зробіть щось. Дізнайтеся, як зробити ремонт удома. Зміна свого розпорядку, навіть незначна, може допомогти урізноманітнити ваше життя.