Коли на роботі стається травматична подія, впливу зазнають і співробітники, і часто ціла організація. Це особливий час, який потребує відповідного управління. Завдяки своїм негайним діям і підтримці керівники можуть суттєво сприяти відновленню осіб, які постраждали безпосередньо чи опосередковано. Ось кілька прикладів, яких заходів можуть вжити керівники під час кризи.

Безпека

• Дотримуйтеся всіх процедур реагування під час надзвичайних ситуацій, щоб гарантувати фізичну безпеку співробітників, клієнтів або інших відвідувачів на роботі.
• Зверніться до служб екстреної допомоги, щоб отримати допомогу місцевих правоохоронних органів, військових чи пожежної служби.
• Залежно від характеру події допоможіть співробітникам здійснити укріплення або евакуацію з будівлі, перейти в спеціальне сховище або дотримуватися процедур ізоляції.
• Полічіть усіх зібраних осіб і визначте, чи хтось відсутній. Повідомте аварійно-рятувальні служби про зниклих працівників.
• Розмовляйте спокійно, контролюючи свої емоції. Запевніть співробітників, що вони в безпеці.
• Повідомляйте лише точну й перевірену інформацію працівникам аварійно-рятувальних служб, своєму керівнику, співробітникам й іншим особам, яким потрібно знати цю інформацію.

Сортування

• Визначте тих співробітників, які найбільше підпадають під ризик у фізичному плані. Надайте необхідну першу допомогу й емоційну підтримку. За можливості, запитайте про історію виявлених фізичних проблем. Надайте інформацію працівникам аварійно-рятувальних служб, коли вони прибудуть. Залучіть інших співробітників, щоб ті залишилися зі своїми колегами на роботі або, якщо можливо, у лікарні.
• Зв’яжіться з членами сім’ї постраждалих співробітників й обережно повідомте їм про те, що трапилося. Запропонуйте підвезти їх до лікарні за потреби.

Оцінка й подальші дії

• Визначте співробітників, які були прямо чи опосередковано залучені, наприклад, тих, хто мінімально постраждав під час події, свідків або осіб, що надали першу допомогу. Поговоріть із ними, щоб визначити, якого впливу вони зазнали. Ви, ймовірно, спостерігатимете різні реакції: від неймовірного хвилювання до відсутності реакції. Роз’ясніть, що реакція кожної людини є звичною відповіддю на незвичайну подію. Спокійно підбадьорте їх і надайте підтримку. За потреби, знайдіть колегу, який би в дружній спосіб допоміг тому, хто продовжує плакати чи хвилюватися. Зверніться за порадою до свого керівника, програми підтримки співробітників (EAP) чи іншого професійного ресурсу, якщо вас турбує надмірна схвильованість співробітника.
• Звертайтеся до начальників і керівників команд, щоб допомогти у визначенні потреб і наданні підтримки. До можливих нагальних потреб належать їжа й вода, змінний одяг, телефон для зв’язку з рідними й транспорт, щоб дістатися додому.
• Організуйте транспорт для всіх, хто не потребує невідкладної медичної допомоги.

Підтримка

• У разі потреби зверніться за додатковою підтримкою до вищого керівництва. Можливо, вам знадобиться допомога від інших сфер або відділів, щоб збалансувати прогалини у вашій робочій команді. Повідомте вищому керівництву, що звична робоча продуктивність буде знижена протягом певного періоду часу після події.
• Будьте гнучкими щодо робочого графіку; наприклад, подовжте час для завершення проєктів, а якщо похорон або поминальна служба проводиться протягом робочого дня, заохочуйте співробітників до участі.
• Зверніться до програми EAP щодо доступних послуг та підтримки на місці. Повідомте співробітникам про будь-які організовані заходи.
• Сприяйте можливостям для колег підтримувати одне одного.

Спілкування

• Повідомте найближчих родичів у разі смертельного нещасного випадку, самогубства чи вбивства.
• Надавайте інформацію, щойно вона стане доступною. Не бійтеся говорити «Я не знаю». Надавайте додаткову інформацію, коли матимете відповіді на запитання.
• Завжди розмовляйте привітно, висловлюючи розуміння. Розмова про інцидент — це один зі способів, завдяки якому люди відновлюються після травматичної події. Змоделюйте таку поведінку, поділившись своїми почуттями й досвідом інциденту. Однак спершу обговоріть свій досвід із кимось іншим. Вам потрібно поділитися своїм особистим досвідом, не втрачаючи самовладання.
• Зробіть так, щоб співробітники відчували підтримку у вашій присутності. Будьте присутніми, запитайте у співробітників, як у них справи й уважно вислухайте їх. Не засуджуйте їхній досвід і не давайте порад щодо того, як їм слід реагувати. Якщо ви це робитимете, вони закриються та надалі ставитимуться до вас із недовірою. Повідомте, що ви розширюєте політику відкритих дверей для них через цю кризу. Переконайтеся, що ви можете виконати цю обіцянку.
• Якщо ви виявите, що ваш час обмежений і ви не можете продовжувати процес спілкування, призначте інформаційного координатора. Ця особа може збирати відповідну інформацію від правоохоронних органів, членів сім’ї чи з інших джерел; надсилати оновлену інформацію; працювати з вами з метою здійснення важливих оголошень на зустрічах тощо.

Повернення на роботу

• Повернення до звичного графіку й режиму роботи надає відчуття нормальності й відновлення після травматичної події. Допомагайте співробітникам залишатися на роботі або повернутися на роботу якомога швидше. Задовольняйте потреби співробітників або внесіть тимчасові корективи.
• Надайте інформацію щодо програми EAP чи інших джерел підтримки. Роз’ясніть, чому ці ресурси можуть стати корисними в такі часи.
• Підтримуйте зв’язок із тими співробітниками, які не виходять на роботу через інцидент. Допоможіть їм у перехідний період, коли вони повернуться на роботу